процесі виконання фінансової політики. Це свідчить, зокрема, про неповне і
неякісне виконання законів України про Державний бюджет України на 1994 та
1995 роки, а також підсумки його виконання у 1 кварталі 1996 року
Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана
насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових
загальнодержавних фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий
план країни, чіп віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі.
Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на
формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його доходна
частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного
розцінку України на поточний фінансовий рік. І навпаки, виконання
зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У цьому
напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних
програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного
розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль
і призначення у системі суспільно-економічних відносин. Одночасно вони
нероздільні, взаємозалежні, доповнюють один одного, вимагають комплексного
підходу при розробці ефективного механізму в процесі виконання.
Практика розвитку фінансових відносин ще раз підтверджує це і вимагає,
по-перше, формувати Державний бюджет України і Державну програму соціально-
економічного розвитку України на основі єдиної концепції суспільно-
економічного розвитку і в контексті загальнодержавної фінансово-економічної
політики; по-друге, досконалого аналізу та оцінки соціально-економічного
стану регіонів і держави та розробки реальних макроекономічних показників
розвитку на плановий рік і перспективу; по-третє, виконання Державного
бюджету і Державної програми соціально-економічного розвитку має проходити
у руслі єдиних підходів, цілісного механізму, ефективних норм і методів
організації фінансово-економічних відносин; по-четверте, додержання
загальних принципів економічного розвитку і, насамперед, принципу
формування і виконання доходів бюджету за рахунок платежів, які активно і
ефективно впливають на виробництво, виконання показників економічного
розвитку, а не шляхом розширення кількості податків та зборів, як сьогодні
відбувається, та використання емісійних джерел поповнення бюджету; по-
п'яте, проведення належного, своєчасного контролю та піднесення рівня
відповідальності за стан виконання доходів бюджету та показників соціально-
економічного розвитку регіонів, міністерств (відомств), держави в цілому.
Державне регулювання суспільно-економічними процесами має зводитись до
того, щоб прискорити обіговість фінансових ресурсів і, насамперед, шляхом
усунення невиправданої практики руху зустрічних потоків фінансових
ресурсів. Це стосується взаємовідносин між бюджетами різних рівнів і, що не
менш важливо, між бюджетами та юридичними особами. Особливої ваги набирають
відносини підприємств з бюджетом в частині сплати податків, а також
повернення і відшкодування зайво внесених сум податків і зборів до бюджету.
З прийняттям нової редакції Закону України "Про бюджетну систему України"
набирає нового змісту, принципів і напрямків розвитку бюджетна політика як
підсистема єдиної фінансової політики. Зазначеним Законом передбачені
фінансово-правовій норми, відповідно до яких визначено бюджетний устрій та
бюджетну систему Україні., повноваження, роль і завдання органів влади та
управління у бюджетному процесі. Цим Законом окреслено межі функціонування
усіх ланок бюджетної системи в частині закріплення доходів і розмежування
видатків. Одночасно є їде ряд питань, які досі залишаються неврегульованими
законодавством. Не випадково Верховна Рада України розглядає питання щодо
внесення змін та доповнень до Закону України про бюджетну систему. Головною
проблемою залишається визначення оптимальних меж функціонування бюджетів
усіх рівнів і забезпечення її якісного і ритмічного виконання при
збереженні провідної ролі Державного бюджету України. Практика формування
бюджетів ставить питання щодо передачі частини загальнодержавних
повноважень з фінансування окремих видів видатків і залишення за Державним
бюджетом видатків та асигнувань, які мають загальнодержавне значення та
провідну роль у суспільно-економічному процесі. Зрозуміло, що та частка
бюджетного фінансування, яка покладена сьогодні на Державний бюджет (понад
70%), має поступово скорочуватись і стане, на наш погляд, в межах 50
відсотків видатків зведеного бюджету. Зазначене вище потребує внесення змін
до системи закріплених та регулюючих доходів, їх переліку, змісту та форм
реалізації. Все частіше постає питання щодо статусу місцевих податків та
зборів. У бюджетній класифікації було б доцільно виділити три і руни
доходів: регулюючі, закріплені та міоцені платежі і збори. Зміст і роль
зазначених доходів має відповідати економічним перетворенням та стимулювати
розвиток суспільно-економічних інтересів, насамперед інтересів підприємств
та окремих територій. Кожна територія мас бути поставлена в умови
зацікавленості та пошуку резерпін, збільшення доходів і, насамперед, за
рахунок місцевих резервів.
Прийнятий пункт 9 Постанови Верховної Ради України про введення в дію
Закону України «Про Державний бюджет України на 1996 рік» свідчить про
актуальність даної проблеми, яку необхідно вирішувати. Одночасно слід
зауважити - запропоновані підходи і розрахунки щодо зацікавленості місцевих
Рад шляхом залишення 50 відсотків суми надходжень податку на додану
вартість, акцизного збору та податку на прибуток підприємств, які
перебувають у загальнодержавній власності, понад розміри контингентів,
врахованих у нормативах відрахувань від загальнодержавних податків і
зборів, досить складні і не завжди сприятимуть пошуку додаткових надходжень
до бюджету. Це пов'язано насамперед з тим, що з метою забезпечення
виконання доходів бюджету необхідно стимулювати виробництво, підприємства
та організації, які виконують зобов'язання та своєчасно сплачують платежі
до бюджету і цільових фондів.
У цьому напрямку зроблено важливий крок. Постановою Кабінету Міністрів
України від 16 травня 1996 р. "Про причини невиконання доходної частини
бюджету та заходи удосконалення законодавства і підвищення відповідальності
керівників усіх рівнів за дотримання бюджетної дисципліни" доручено
Міністерству економіки і Міністерству фінансів до 1 жовтня 1996 року подати
Кабінетові Міністрів України проект порядку розроблення суб'єктами
підприємницької діяльності державної форми власності фінансових планів,
передбачивши обов'язковість планування прибутку, його розподілу і платежів
до бюджету та пропозиції про внесення змін і доповнень до законодавства з
цього питання.
Підготовка пропозицій і документів Кабінету Міністрів із зазначених
питань та введення нових показників оцінки підприємницької діяльності
сприятиме покращенню фінансово-економічної роботи, а також налагодженню
дієвого контролю за станом виконання доходів бюджету. Зазначеною Постановою
Кабінету Міністрів істотно посилюється відповідальність за виконання
доходів бюджету України.
Важливим результатом фінансової політики та спрацювання законодавства є
виконання доходної частини бюджетів усіх рівнів.
Протягом 1995 року до зведеного бюджету України надійшло 2092,8
трлн.крб. усіх податків, зборів, відрахувань до цільових фондів (табл. 1),
що становить 90,1 відсотків до запланованих. Таким чином у структурі
валового внутрішнього продукту доходи бюджету становлять майже 40
відсотків. Державний бюджету України у частині доходів виконано в сумі
1243,3 трлн.крб., або на 86,3 відсотків до затверджених надходжень.
Як свідчать дані табл. 1, головними джерелами надходжень залишаються
податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств і прибутковий
податок з громадян. На їх частку припадає 52,3 відсотка, або відповідно
21,6; 23,1; 7,6 до загальної суми доходів зведеного бюджету України. Якщо
враховувати, що надходження у фонд для здійснення заходів щодо ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення і
Пенсійний фонд складають 518,6 трлн.крб., або 24.8 відсотків, то зазначені
вище платежі становлять 1613,8 трлн.крб., або 77,1 відсотків у структурі-
зведеного бюджету України.
Практика справляння податків і виконання доходів зведеного бюджету
засвідчує продовження кризових явищ у суспільстві, в результаті чого
податок на додану вартість виконано на 95,0 відсотків та акцизний збір — на
87,8 відсотків. Втрати бюджету за цими непрямими податками склали 201,2
трлн.крб., в тому числі за рахунок зниження обсягів виробництва -81,9
трлн.крб., затримки прийняття законопроекту з питань справляння податку на
додану вартість -- 95.0 трлн.крб., погіршення рівня платіжної дисципліни
платників податків - 24.3 трлн. карбованців.
Таблиця 1 Структури доходів зведеного бюджету України за 1995 рік
(млрд.крб.)
|№ |Найменування платежів |По |Фактично |% до |
|п/| |прогнозу |надійшло |Прогноз|
|п | | | |у |
| | | |Сума |% | |
|1 |Податок на додану |475407,9 |451732|21|95,0 |
| |вартість | |,7 |, | |
|2 |Податок на прибуток |452488,2 |483395|23|106,8 |
| |підприємства і | |,1 |, | |
| |організацій | | | | |
|3 |Акцизний збір |45662,9 |40100,|1,|87,8 |
| | | |6 |9 | |
|4 |Плата за землю |69483,7 |63460 |3,|91,3 |
| | | | |0 | |
|5 |Плата за спеціальне |2011,3 |1741,6|0,|86,6 |
| |використання надр | | |1 | |
|6 |Плата за спеціальне |2587,7 |2224.5|0,|86,0 |
| |використання прісних | | |1 | |
| |водних ресурсів | | | | |
|7 |Рентна плата за нафту і |122148,0 |71851,|3,|58,8 |
| |природний газ та різниця| |6 |4 | |
| |в цінах на газ | | | | |
|8 |Прибутковий податок з |154281,1 |160071|7,|103,8 |
| |громадян | |,3 |7 | |
|9 |Податок з власників |6353,7 |5379,9|0,|84,7 |
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28
