негативної тенденції у фінансовій сфері, за короткий період вдалося досягти
фінансової стабілізації відповідно до курсу ринкових реформ, проголошеного
Президентом України Л.Д.Кучмою. Це передусім зниження темпів інфляції,
зміцнення національної грошової одиниці, гальмування темпів спаду
промислового виробництва. Вдалося трохи оздоровити бюджет, не перевищити
установлених розмірів дефіциту державного бюджету.
Однак досягти істотних зрушень у вирішенні головного завдання — оживити
виробництво, стабілізувати економіку — не вдалося. Нерозв'язаних проблем
залишилося багато. Протягом 1996 р. соціально-економічний стан в Україні
залишався складним, не поліпшилася ситуація і в першому кварталі 1997 р.
Прогнозні показники економічного і соціального розвитку, покладені в
основу формування державного бюджету України на 1996 рік, передбачали
зниження реального обсягу валового внутрішнього продукту на 1,8% та
зростання обсягів промислової продукції на 0,5%.
Фактично ж минулого року обсяг валового внутрішнього продукту скоротився
на 10%, номінальне він оцінюється у 80,5 млрд. грн. Більш як на 5%
знизилося виробництво промислової продукції та на 9%—
сільськогосподарської. При цьому на 20,2% знизився обсяг виробництва
товарів народного споживання.
За таких умов постає запитання: чи достатніми були зусилля органів
фінансової системи усіх рівнів, здійснювана ними контрольна й економічна
робота, спрямована на пом'якшення впливу неминучих негативних факторів
проведення реформ на соціально-економічну ситуацію в державі, якість
виконання бюджетів? Як не прикро, одразу хочу констатувати: з різних причин
цього поки що не сталося. І не останньою з причин є брак ініціативи й
активності, Нерідко саме прояви консерватизму, застарілі підходи і методи
стоять на заваді у вирішенні поставлених завдань. Це є характерним для
багатьох керівників усіх структурних підрозділів як місцевих, так і
центральних органів фінансової системи.
Отож у цілому за 1996 р. до зведеного бюджету надійшло 30,1 млрд. грн.
податків, зборів та інших обов'язкових платежів, або 87,6% до розрахункових
річних призначень, тобто недоодержано 4,2 млрд. грн. Не забезпечено
виконання призначень по 20 видах платежів із 27.
Минулий рік значною мірою можна назвати роком утрачених можливостей. Лише
від скорочення обсягів промислового виробництва та перевезень не
мобілізовано 800 млн. грн. податку на додану вартість, податку на прибуток
та акцизного збору. Найбільше таких втрат допущено в Автономній Республіці
Крим, Донецькій, Івано-Франківській, Львівській, Херсонській, Харківській
областях та в місті Києві.
Податку на додану вартість за 1996 р. надійшло 6,3 млрд. грн., або 95,3%
до річного плану. З цього податку не забезпечено виконання плану в 21
області, з яких найбільше відставання допущене у Волинській, Запорізькій,
Миколаївській, Львівській і Хмельницькій областях.
До зведеного бюджету України за 1996 р. надійшло 5,5 млрд. грн. податку
на прибуток, що становить 90,2% до затвердженого прогнозу, зокрема до
державного бюджету — відповідно 1,6 млрд. грн., або 93,3%. Спрогнозованих
показників податку на прибуток дотримали лише 7 областей (Закарпатська,
Івано-Франківська, Київська, Полтавська, Сумська, Харківська і Хмельницька)
та м. Севастополь. Найбільше відставання допущене у Дніпропетровській,
Львівській, Чернівецькій, Тернопільській областях, а також в Автономній
Республіці Крим.
Майже 70 млн. грн. недоотримано акцизного збору. У розрізі окремих
областей його не надійшло у сумі 149 млн. грн.
Тенденція зростання заборгованості перед бюджетом зберігалася і в
звітному році. В цілому за рік розмір недоїмки, разом із внесками до
Пенсійного фонду, зріс на 1,8 млрд. грн., або в 2,6 раза. Найбільші суми
заборгованості перед бюджетом мають місце в Дніпропетровській області —
369,2 млн. грн., Донецькій — 123,8 млн. грн., Полтавській — 108,3,
Запорізькій — 75,6, Луганській — 68,9 млн. грн.
Через допущення заборгованості з податків торік бюджет недоодержав 3,5
млрд. грн., або 12% від загальних надходжень. Безумовно, що певна частка
вини в цьому лежить і на колективах фінансових органів, які не проявили
достатньої активності й ініціативи.
Середньомісячний темп зростання недоїмки з платежів до бюджету досяг у 1996
р. 25% і значно випереджає темпи зростання заборгованості між
підприємствами України. На стан виконання доходів бюджету вплинуло надання
Верховною Радою відстрочки та розстрочки у сплаті платежів підприємствами й
організаціями до бюджету в сумі понад 2 млрд. грн., або 7% до загальних
надходжень. Однак слід зазначити, що підприємства, організації не
скористалися повною мірою наданою державою можливістю поліпшити їхній
фінансовий стан шляхом реструктуризації заборгованості з належних бюджету
платежів та розблокування рахунків в установах банків.
Подальший спад виробництва у більшості галузей народного господарства,
погіршення фінансового стану підприємств і організацій зумовили загострення
кризи платежів як між підприємствами, так і з бюджетом.
Через брак належного контролю з боку окремих міністерств і відомств за
станом розрахунків із бюджетом підприємства системи Мінпрому заборгували
368,5 млн. грн., або 27,3% загальної суми, Держнафтогазпрому — відповідно
108 млн. грн. і 8%, Мінмашпрому — 102,8 млн. грн. і 7,8% та
Мінсільгосппроду — 93,2 млн. грн. і 6,9%. Через зростання обсягів
дебіторської та кредиторської заборгованості між підприємствами втрачено
понад І млрд. грн. доходів бюджету.
Слід звернути увагу на те, що значну частку бюджетних надходжень
становлять взаємозаліки доходів у рахунок фінансування видатків,
передбачених бюджетом. Усього проведено понад 6000 взаємозаліків на суму
майже 6 млрд. грн., що становить 20% до загального обсягу доходів і 17,8%
до видатків зведеного бюджету України минулого року.
Такий захід, як відомо, відіграв певну роль у подоланні платіжної кризи,
пом'якшив ситуацію з виконанням бюджетів. Проте можливості щодо реальної
наповненості бюджету доходами і фінансування видатків від такої акції не
зросли, у зв'язку з чим її було скасовано урядом. Тому в ситуації, що
склалася в державі цього року, не треба розраховувати на такі методи
виконання бюджету, а максимально зосередити увесь свій досвід і знання на
виконанні завдань і доручень, поставлених перед фінансовою системою.
Уряд, Міністерство фінансів роблять усе можливе для зміцнення фінансової
бази місцевих рад. При всіх економічно-соціальних труднощах у ІЗ областях,
містах Києві й Севастополі виконано і перевиконано бюджети з доходів. При
цьому надпланові залишки коштів по місцевих бюджетах на І січня 1997 р.
становлять понад ІЗ млн. грн.
По бюджетах Закарпатської області, наприклад, надпланові залишки коштів
більш як у 7 разів перевищують планові, причому через неправильне
планування доходів вони зосереджені майже на 80% в обласному бюджеті. По
Київській області надпланові залишки бюджетних коштів перевищують планові
більш як у 3 рази, по Тернопільській — майже в 17 разів, і всі знаходяться
в обласному бюджеті. Як результат, в окремих районах зарплата не
виплачується по 5—6 місяців, а в обласних установах вона значно менша.
Водночас минулий рік показав нам усім, що необгрунтовані розрахунки,
великі сподівання призводять до завищених зобов'язань, яких не можна
виконати. А це спричиняє соціальне напруження. Практично в більшості
областей бюджети були затверджені місцевими радами в обсягах, які значно
перевищували розрахунки Мінфіну, на загальну суму понад 1,5 млрд. грн. Це
відповідає наданим їм правам, але тільки тоді, коли такі плани виконуються.
Не забезпечено виконання бюджетів в Автономній Республіці Крим,
Миколаївській, Київській, Тернопільській, Чернівецькій та інших областях.
Цього року ми не повинні такого допустити, координуючи й управляючи
процесом затвердження бюджетів, і за це нестимуть відповідальність
керівники фінансових організацій.
Необхідно шукати нові нетрадиційні форми роботи виходячи із ситуації, що
склалася. Прикладом може бути введення щомісячної звітності щодо
заборгованості платежів до бюджету по міністерствах і відомствах. Це дасть
змогу підвищити персональну відповідальність керівників як центральних
органів, так і підприємств та організацій.
Важливо також активніше впливати на забезпечення механізму розірвання
контрактів із керівниками підприємств, що не виконують зобов'язань перед
бюджетом, та оголошення таких підприємств банкрутами.
Триває хибна практика зарахування на місцеві потреби значних сум доходів,
що належать державному бюджету, шляхом порушення нормативів відрахувань.
Торік із 20 областей до державного бюджету не надійшло 30% надходжень плати
за землю на суму понад 28 млн. грн. З них по бюджетах Автономної Республіки
Крим — 7 млн. грн., Донецької області — понад 4 млн. грн., Луганської —
майже 4 млн. грн., Хмельницької області — 3 млн. грн.
Фінансовим органам цих областей разом із місцевими органами влади треба
працювати над нарощуванням економічного потенціалу областей, знаходити
власні джерела формування дохідної частини своїх бюджетів, зменшувати
залежність від централізованих джерел держави.
Станом на 1 січня 1997 р. заборгованість місцевих бюджетів перед
державним становила майже 484 млн. грн., із них по Автономній Республіці
Крим — 138,2 млн. грн., видаткова частина бюджету якої виконана майже на
114%, а дохідна — лише на 92, по Луганській області — 60,8 млн. грн. і
відповідно 106 і 95%, Донецькій — 60,6 млн. грн., 99 і 97%,
Дніпропетровській — 43,0 млн. грн., 100 і 92% та по Київській області —
27,9 млн. грн. і відповідно 112 і 104 %.
Крім того, в Автономній Республіці Крим при наявності значної
заборгованості з виплати заробітної плати працівникам бюджетних організацій
та інших соціальних виплат розпорядженнями Ради Міністрів Автономної
Республіки Крим у 1996 р. виділялися пільгові кредити комерційним
організаціям.
Уряд Автономної Республіки Крим також надав відстрочки підприємствам і
організаціям із поточних платежів до бюджету на загальну суму 3841 тис.
грн., у тому числі: ВАТ "Сімферопольський завод пластмас" — на 15 тис.
грн., Феодосійському оптичному заводу — на 76 тис. грн., Кримському
відділенню Придніпровської залізниці — на 3750 тис. грн.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28
