проти царизму, просвітники наполягали на необхідності йти в народ, до
селян, пропагувати ідеї народного правління. Царський уряд жорстоко
розправився з товариством у 1847 р.
38.Розвиток філософської думки в кінці XIX початку XX ст.(І.Франко,
Л.Українка, Н.Драгоманов, М.Грушевський)
І. Франко (1856–1913 рр.) – класик української літератури, видатний
мислитель, філософ, соціолог. Здобув у Відні ступінь доктора філософії.
Брав активну участь у національно-визвольному русі на Галичині, був у
складі керівництва української радикальної партії, яка прагнула змінити
спосіб вироб-ництва на колективних засадах власності, наданні землі селян
ству.
Його філософським поглядам притаманний матеріалізм, свідомий діалектичний
підхід до природи і суспільства, впевненість у пізнанні навколишнього
світу. Згідно з марксизмом він надавав великого значення економічному
фактору в суспільному розвитку, ролі народних мас як рушійної сили історії.
Він був великим просвітителем-гуманістом українського народу, переклав на
українську мову частину творів К. Маркса і Ф. Енгельса, пропагував вчення
Ч. Дарвіна та його послідовника – матеріаліста Е. Геккеля. В цілому погляди
1. Франка можна розцінити як матеріалістичні. Це був мислитель з
енциклопедичною освіченістю, глибокий історик свого народу.
М. Драгоманов (1841–1895 рр.) – мислитель і громадський діяч, історик і
публіцист. Остаточно світогляд Драгоманова сформувався після еміграції за
кордон з причин «неблагонадійності». На його погляди мали вплив твори
російських революційних демократів, соціалістів-утопістів. Свої погляди
Драгоманов називав позитивізмом, у розумінні природи стояв на
матеріалістичних позиціях. Критично розцінював християнство. Драгоманов
вірив у безмежні можливості людини пізнавати світ, відкривати його
закономірності. На його розуміння суспільства вплинув певним чином
марксизм, хоч вчений і звертав увагу на неприпустимість перебільшення
економічного фактора. Соціологічні погляди Драгоманова базувались на
визнанні головною одиницею суспільства людської особи. Тому критерієм
прогресу суспільства він вважав покращення життя людини. Разом з тим вчений
творить оригінальну соціалістичну концепцію, згідно з якою наголошує на
понятті «громада». Основною формою організації суспільства проголошується
вільна спілка громадян, об'єднаних спільною мовою. Народи з окремою мовою
становлять нації. Звертає на себе увагу близькість поглядів Драгоманова до
поглядів Прудона щодо мирної еволюції суспільства. Громадянський ідеал
Драгоманова мав гуманістичний характер, відповідав ідеалам і прагненню
українського народу до самостійної державності.
М. Грушевський (1866–1933 рр.) – український історик і громадський діяч.
Основні твори – «Історія України-Руси», «Нарис історії київської землі» та
ін. Це був учений, що мислив широкими історично-філософськими категоріями.
В центрі його уваги стояло питання національного визволення українського
народу, яке він пов'язував із загальнодемократичними перетвореннями. Вчений
підняв багато цікавого фактичного матеріалу, змальовуючи самобутню історію
українського народу. Історичні праці Грушевського мають неабияке значення
для розбудови української держави і відродження самосвідомості народу в
сучасний період.
39, Категорії буття та її філософський зміст. Основні форми буття.
Буття належить до числа тих системотворчих понять, які покладені в основи
філософії багатьма мислителями як минулого, так і сучасного.
Перший аспект проблеми буття: а) Що існує? – Світ. Всесвіт; б) Де існує? –
Тут і скрізь, всюди; в) Як довго він існує (Коли)? – Тепер і завжди. Суть
проблеми полягає в існуванні суперечливої єдності неминучого, вічного і
минулого, змінного буття окремих речей, станів, людських та інших істот.
Внутрішня логіка проблеми буття веде філософів від питання про існування
світу «тут» і «тепер» до питання про його ієну вання «скрізь» і «завжди».
Звідси випливав другий аспект проб леми буття – питання про єдність світу.
Загальна відповідь на це питання сутності буття в даному аспекті має бути
така: існування всього, що є, було і буде, є об'єктивною передумовою
єдності світу. Нарешті, третій аспект проблеми буття пов'язаний з тим, що
світ у цілому і все, що в ньому існує, є сукупною реальністю, дійсністю,
яка має внутрішню логіку свого існування, розвитку і реально представлена
нашій свідомості діями окремих індивідів і поколінь людей.
Філософський смисл поняття буття тісно пов'язаний з поняттями небуття,
існування, простору, часу, матерії, становлення, розвитку, якості,
кількості, міри та іншими категоріями. Повсякденна мовна практика також
робить свій внесок в осмислення проблеми буття. Слова «буття», «є, існує» в
минулому, сучасному і майбутньому існуванні належать до найбільш уживаних
слів української, німецької, французької, англійської мов.
В категорії буття об'єднуються такі основні ідеї:
- світ є, існує як безмежна і неминуща цілісність;
- природне і духовне, індивіди і суспільство рівноправно існують, хоч і в
різних формах, їх розрізненість фіксується тільки за формою, існування
є передумовою єдності світу;
- за об'єктивної логіки існування і розвитку, світу наявності різних форм
свого існування утворює сукупну об'єктивну реальність, дійсність, яка
представляється свідомості і виражається у дії конкретних індивідів та
поколінь людей.
Для розуміння сутності буття доцільно виділити такі якісно відмінні і в
той же час взаємопов'язані його форми:
- буття речей, тіл, процесів, яке в свою чергу поділяється на буття
речей, процесів, станів природи, буття природи як цілого і буття речей
і процесів, створених людиною;
- буття людини, яке поділяється на буття людини в світі речей та на
специфічно людське буття;
- буття духовного (ідеального), яке поділяється на індивідуалізоване
духовне і об'єктивоване (позаіндивідуальне) духовне;
- буття соціального, яке поділяється на індивідуальне буття (буття
окремої людини в суспільстві і в процесі історії) і буття суспільства.
- Майбутнім бакалаврам економічного профілю особливу увагу слід звернути
на сутність соціального буття.
40.Наукрве поняття матерії , його світоглядне та метологічне значення.
Сучасна наука про будову матеріального світу.
Все розмаїття форм буття звично зводять до двох ного аспектів: буття
матеріального і буття ідеального. Виходячи з цього, сутність матеріального
буття розкривається через поняття матерії та форм її існування.
Категорія матерії є фундаментальним філософським поняттям, яке
розвивалось, уточнювалось упродовж всієї історії філософії. Матеріалісти,
античності ототожнювали її з першоосновою буття всіх речей, останнім
неподільним елементом – «дном», за межами якого нічого не існує. Зрештою в
межах діалектичного матеріалізму сформувалось таке поняття матерії, яке не
ототожнювалось з жодною з фізичних форм і видів, а включало лише дві вимоги
– бути об'єктивною реальністю і відображуватись у людській свідомості та
відчуттях, існуючи незалежно від них.
Зберігаючись у будь-яких змінах і перетвореннях речей, властивість бути
об'єктивною реальністю свідчить про нестворюваність і незнишуваність
матерії, про її вічне і нескінченне існування. Матерія наділена і рядом
інших властивостей: вона скінченна і нескінченна, перервна і неперервна,
структурна, перебуває у стані руху, існує в просторі і часі. У неї є і така
фундаментальна властивість, як. можливість відображення, з якої в ході
тривалої еволюції на базі суспільної практики виникла свідомість.
Нині відомі кілька видів матерії – речовина, поле, фізичний вакуум.
Розрізняють також ряд структурних рівнів її організації: мікросвіт,
макросвіт і мегасвіт. Ці структурні рівні диференційовані у відповідності з
масштабами людини, її світосприйняттям та світо-відчуженням. Існують
концепції структурування матерії на засадах її складності: системи неживої
природи (елементарні частки, молекули, мікроскопічні тіла, космічні системи
різних рівнів тощо) і біологічні системи (вся біосфера від мікроорганізмів
до людини), соціальне організовані системи (людина, сім'я, різні форми
колективності, об'єднання і організації, класи, партії, нації, держава,
суспільство, людство в цілому).
41. Рух– спосіб існування об”єктивної та суб”єктивної реальності. Основні
форми руху матерії та їх взаємозв”язок.
Движение материи - не только механическое перемещение тел в пространстве,
но и любые взаимодействия, а также изменения состояний объектов, которые
вызываются этими взаимодействиями. Движение - это и взаимное превращение
элементарных частиц, и обмен веществ в клетках организма, и обмен деят-тью
между людьми в процессе их социальной жизни.
Основные типы движения: 1.- это движение, когда сохраняется качество
предмета; 2.-тип движения, связанный с переходом от одного качества к
другому, с изменением качественного состояния предмета.Это может быть
разрушение предмета, распад его на составляющие элементы, кот. представляют
особые кач-ва, возникающие в рез-те преобразования исходного предмета.
Процессы, связанные с преобразованием кач-ва предметов, с появлением
новых кач-ых состояний, кот. как бы развертывают потенциальные возможности,
скрытые и неразвернутые в предшествующих кач-ых состояниях,
характеризуются как развитие. Процесс развития - это всегда переход одного
качества в другое, направленное формирование новых систем, новых типов
организации, кот. рождаются из предшествующих им систем. Две разновидности
процессов развития: 1) процессы качественных превращений, не выходящие за
рамки соответствующего вида материи, опред-го уровня ее организации. 2)
Процессы перехода от одного уровня к другому. В неживой природе ярким
примером первой разновидности развития может служить эволюция звезд.
Существует несколько качественно различных форм движ материи: механ,
физическая, хим, биологическая, социальная... Качественное разнообразие
одного уровня не м.б. объяснено кач разнообразием другого. Точное описание
движ частиц воздуха не может объяснить смысл чел речи. Однако необходимо
иметь в виду и общие закономерности, свойственные вскм уровням, а также их
взаимодействие. Эта связь выраж в том, что высшее включает низшее. (ДНК -
хим соединение) Однако высшие формы не включены в низшие. (нет жизни в хим
соединениях)
Развитие, необратимое, направленное, закономерное изменение материальных и
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30
